Профілактика суїцидальних проявів

Для підвищення самооцінки дитини та повернення їй цінності життя доцільно вживати таких заходів:
Завжди підкреслюйте все добре та успішне, властиве вашій дитині, – цепідвищуєвпевненість у собі, зміцнюєвіру в майбутнє, покращуєїї стан.
• Не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог до навчання, досягнення певних життєвих цілей тощо.
• Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її справді люблять.
• Сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є, не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти.
• Підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її; знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність.
• Тактовно і розумно підтримуйте всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності.
• Майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своє їсім’ї та однолітків, налагодити стосунки з протилежноюстаттю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.
Рекомендації батькам у ситуаціях, коли підлітки проявляють суїцидальні тенденції або відчай

• Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

• Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дозволить встановити

довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі.

• Важливо не те, що ви говорите, а як вице говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння, турбота про дитину.

• Говоріть з дитиною на рівних; не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, бо це може відштовхнути дитину.

• Зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми.

• Не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові: використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

• Проявляйте щире співчуття та інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, ніж складні.

Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні проблеми.

• Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не на бікі нших людей, які можуть завдати їй болю.

• Дайте можливість вашій дитині знайти власні відповіді, навіть тоді, коли ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

• Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути з ісвоєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми наче бто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може змусити вас почуватися безпорадним, але необхідно пам’ятати, що ваша дитина має знайти власний вихід із проблемної ситуації.

• Обійміть дитину. Для гарного самопочуття необхідні вісім обіймів на день.

• Сприймайте  дитину як самостійну дорослу особистість і звласним індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами.

• Покажіть, щодитина вам небайдужа, дайте відчути, що вона бажана.

• Якщови не знаєте, щ оказати, не кажіть нічого, просто будьте поруч.

Увипадку якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася спроба, то батькам можна порадити таке:

• Першим кроком у запобіганні самогубству завжди буває встановлення довірчого спілкування.

• Батькам слід подолати власний страх перед бесідою з дітьми.

• Діти в стані суїцидально їкризи стають надто чутливими, особливо до того, як і щоговорять дорослі, тому іноді дієвішою є невербальна комунікація: жести, дотикит ощо.

• Якщо батьки відчувають, щодитина начеб то відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її, тому для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний проя вспівчуття і любові тощо.

Прояви, притаманні дітям, яких втягнуто в небезпечні квести
• У дітей пригнічений настрій, поганий апетит.

• Пошкодження шкірних покривів. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду у формі кита, метелика, видряпані букви та слова, різні подряпини, опіки (припікання) та іншого роду пошкодження.

• У дитини змінюється поведінка.

• Діти мають наляканий і стурбований вигляд.

• У листуванні дитини є фрази «Разбуди меня в 4:20», «Я в игре», тому слід перевіряти зміст спілкування у приватних чатах.

• Хештеги, на яких поширюєть сягра: #морекитов, #тихийдом, #хочу в игру, #дом-китов, #млечны йпуть, #150звёзд, #f53, #f57, #f58, #d28.

Рекомендації батькам, щодо профілактики потрапляння дітей

1. Не панікуйте!

2. Станьте для дитини другом.

3. Звертайте увагу, коли прокидається дитина, чи спить вона в ранн ігодини.

4. Як дитина їсть (з апетитом, без апетиту).

5. Приділяйт ебільш уувагу психологічному стану дитини (запитуйте: «Як твої справи?», «Ти чимось засмучений(на)?», «Що приємного сталося сьогодні?»).

6. Цікавтеся життям дитини: «Що тобі подобається?», «Розкажи про своїх друзів», «Яку тилюбиш музику? Я хочу послухати її з тобою» тощо.

7. Стежте за шкірними покривами дитини, відмічаючи наявність пошкоджень.

У разі їх виявлення з’ясовуйте обставини, за яких вони з’явилися.

8. Намагайтеся заповнити вільний час дитини спортивними або культурними секціями, домашніми справами, сімейними розвагами, відволіктид итину від Інтернету.

9. Перевіряйте облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт.

10. Беріть участь у спілкуванні у приватних чатах, де спілкується ваша дитина.

11. Звертайте увагу на коло спілкування д тини в реальному житті: хто ї їдрузі, чим вони займаються тощо.

12. Обов’язково цікавтеся, які фото- та відеофайли є в ґаджетах дитини.

13. Встановітьфункцію «батьківський контроль» на всіх ґаджетах дитини і на вході в мережу Інтернет.

До кого звертатися

При виявленні таких груп або факту вступу дитини в одну з таких груп просимо негайноінформувати:

• кіберполіцію (https://www.cybercrime.gov.ua – цілодобово);

• районний відділ поліції (102);

• адміністрацію навчального закладу;

• звертатись за телефонами Національноїдитячої «гарячоїлінії» –

0 800 500 225 та 116 111 (безкоштовно).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.